Якщо не Я, то Хто?

В колективному підсвідомому будь-якої нації можна знайти людей, які є Зберігачами Роду. Завдяки їм нація продовжує своє існування. Саме вони забезпечують культурний розквіт своєму народу!

Вони мають свої функції:
1. Є носіями родової інформації, яку накопичують в собі
2. Займаються просвітницькою діяльністю, тобто мають передавати історію, традиції, культуру, мову роду.
3. Ідейно об‘єднують та відновлюють народ як єдиний живий організм.

Тобто це Вартові, Прометеї, Лідери - все в одній особі!
Вивченням ролі Зберігача Роду займається трансгенераційна психологія.
Я хочу звернутися до всіх, хто прожив цей рік в Україні!

Ви розумієте, що свідомо чи несвідомо багато хто з нас є Зберігачами української ДНК?
Ви розумієте, що ми- геном всього українського?

Друзі, це не питання того, хто залишився / хто поїхав. Людина має сама знати рівень стресостійкості своєї психіки, координати, в яких вона знаходиться, свою відповідальність тощо. Тобто кожен вирішує, як йому краще, і це був вірний вибір.
Цей допис про інше.

Я звертаюсь до тих, хто залишився в Україні. Особливо залишився свідомо, через свої бажання та можливості, а не страхи, що нема куди їхати.

Звертаюсь для того, щоб ми всі усвідомили задачу! Ми дійсно Зберігачі Роду Українського!
Тобто ми працюємо, як акумулятори, які накопичують енергію і потім мають її передати іншим.
Наша активність стане можливістю для них освітити своє Життя!

Тобто ми маємо нести світло про Україну! Від нас потім будуть заряджатися інші українці. Ми своєю діяльністю будемо їх мотивувати.

Якщо ти є Зберігачем, має відбутись якась зустріч з провідником, інформацією, місцем, після якої ти прокинешся і світ вже не буде таким, як раніше!
Ти будеш здивований - як так сталось, що ти не знав про це раніше?
Воно ж було завжди, на відстані витягнутої руки, чого ж ти його не торкався?
Як так може бути ? Як???

А в тебе просто не було ні сили особистості, ні коду доступу. Ти його отримав від провідника, який зустрівся тоді, коли ти дозрів. Нехай і для багатьох з нас цим провідником стала війна…

До 2018 року я думала, що «все українське симпатичне, але таке простеньке, неглибоке!»
А потім в моє життя прийшла Велика Софія Київська. І покликала в свою безкінечну подорож довжиною в 1000 років...

Саме вона стала моїм провідником:
1. Говорити українською, паралельно вивчаючи ії.
2. Пізнавати нашу Велику без перебільшення історію.
3. Відзначати автентично наше свята, з атрибутами, ритуалами, обрядами.
4. Готувати українську їжу.
5. Мандрувати Україною.

Я б запропонувала кожному, хто відчуває себе Зберігачем, обрати 2-5 об'єкта любові до чогось українського. Глибоко пізнайте його і популяризуйте всюди. Хтось закохається в Карпати, хтось в козацькі пісні Дніпрянщини, хто в Самчиківський розпис, хтось в Трипільську культуру.
Станьте безкоштовними рекламними агентами вашої української любові!

Яку нагороду ви отримаєте? Ви відчуєте таке розширення, якого не знали раніше, тому що це буде контакт з минулим, сучасним у і майбутнім одночасно. Ви відчуєте себе безкінечним! Як ніби всі пращури і наступники будуть вас підтримувати.

І ви відчуєте, що рай існує, і він на землі!