Управлінцями народжуються чи стають

Звичайно, відповідь на це питання неоднозначна, але багаторічна практика нашої компанії показує, що посередніми управлінцями можна стати і без особливого таланту, але великими управлінцями спочатку народжуються, а потім уже стають. Так, саме така формула із двох складових, де обидві пріоритетні.

Нам абсолютно не цікаво розглядати питання посередності, тому ми говоритимемо про Лідерство, а це необхідна складова ВЕЛИКОГО керівника. І в даній страві Лідерство – це не приправа до салату, це фундамент, базис, першопричина, на якій потім можна побудувати будинок під назвою «Управління».

Хто ж такий Лідер? Одна з конструктивних точок зору – це той, хто виводить суспільство чи будь-яку його частину (залежить від масштабів потенціалу та амбіцій лідера) на більш високий рівень ГУМАНІСТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ. Тобто не просто задовольняє попит, що створився в соціумі, а саме визначає зміну мислення, а потім поведінки певної групи людей.

Від ідей та дій Лідера приходить прогрес, він несе усвідомленість, зростання та життя для багатьох. Йому завжди властивий так званий "метафізичний поклик" - внутрішній запит на вихід за межі матеріального, зовнішнього, виявленого. Якщо людині з талантом просто хорошого бізнесмена часто досить просто задовольнити (якісно!) попит на ринку і заробити на цьому, то Лідер, використовуючи тільки цю стратегію, починає страждати. Він має бачити, творити для себе й інших, а не просто втискатися у певні соціумом рамки – лише у такому разі він буде насправді щасливий.

Приклад. Один наш клієнт займається виробництвом та продажем взуття. Він втратив пристасть до роботи. Бізнес для нього раніше був ділом життя, а зараз просто сухі цифри. Пошук причин цього факту призводить до думки, що він, йдучи шляхом попиту в соціумі, сконцентрувався виключно на продажі «поліцейських туфель» (так вони в компанії називають модель чоловічих найбільш популярних туфель - чорні, з закругленим, тупим або гострим носком, на шнурках ). За його словами, люди, навіть маючи гроші, не хочуть купувати прогресивніші моделі – немає культури носіння взуття цього рівня (таке взуття порівняно з «поліцейськими туфлями» займає зовсім невеликий відсоток від основного обсягу продажу). Наша порада цьому лідеру полягала в тому, що він повинен знаходити в собі сили та ресурси (звісно ж, не нехтуючи основним попитом) для навчання клієнта новому, естетичнішому способу мислення, де носіння взуття перетворюється на мистецтво. Ця рекомендація не є універсальною для всіх. Це виключно для Лідера, оскільки якщо він не реалізовуватиме свою місію – він почне внутрішньо страждати. Стиль мислення лідера можна виразити такою фразою: «ЯКЩО НЕ Я, ТО ХТО?»

У ВЕЛИКОГО управлінця, окрім любові до продукту, яким він займається, є ще одна беззаперечна пристрасть – це люди. Йому приносить величезне задоволення бачити розвиток персоналу, їх зміни, їх результати, їх перемоги і навіть поразки, за якими знову йдуть перемоги. Лідер готовий інвестувати свої сили, енергію та час у тих, хто хоче і діє, залишаючи в анабіозі тих, хто проти свого зростання.

Також Лідер має «бачити». Це означає бути точним у тих рішеннях, які він ухвалює. Саме він, прийшовши туди, де хаос, точно змінивши лише кілька нюансів, може впорядкувати ситуацію, розставити все на свої місця і, тим самим, забезпечити всім просування вперед.

Неможливо одного разу навчиться «бачити», оскільки «бачити» означає, що правил немає, і кожна ситуація розгортається індивідуально. Не можна мати «бачення», оскільки це не статика, не кінцева мета. Це швидше стан ясності та прозорості свідомості, до якої можна увійти, і яку можна втратити. Приходити до «бачення» можна лише через щоденне копітке зростання своєї особистості, не зупиняючись ні на мить. Як тільки ми перестаємо ставити собі нові питання, зупиняємося у внутрішньому пошуку, приходить статика і псевдовпевненість у тому, що ти все знаєш. Це втрата пильності до самого себе і початок нашої ілюзії. А, те як думаю, кожен справжній керівник перевірив на своїй практиці, «побудова повітряних замків зазвичай обходиться дуже дорого». Ми молоді, якщо «знаємо, що чогось не знаємо» і шукаємо відповіді.

На наших проектах та семінарах для управлінців при знайомстві завжди ставиться питання про те, які складності в управлінні відчуває людина. Коли звучить відповідь: «у мене з персоналом все добре», я розумію, що він або дурень, або в ілюзії. Доки розум поривається за межі вже досягнутого, керівник живе. Зупинка означає тимчасову чи постійну ментальну смерть.

Ніщо так не заважає «бачити», як точка зору.

Якщо все (або хоча б що-небудь) з прочитаного вище торкнулося Вас зсередини, обов'язково йдіть шляхом управління. Це ваш шлях.

Нехай ця стаття дасть піднесення, вдихне вищу естетику у благородне призначення – БУТИ КЕРІВНИКОМ!